Десятиліттями в популярній музиці бас ховався десь позаду, був фундаментом, на якому будують пісню, але рідко її головним героєм. Лише небагатьом музикантам вдалося змусити його говорити власним голосом. Один із найкращих прикладів у двадцять першому столітті - Thundercat. Його музика звучить так, ніби джаз, фанк, соул і космічний поп зустрілися в одній кімнаті й вирішили не виходити звідти кілька годин.
Його справжнє ім'я - Stephen Lee Bruner, і він із Лос-Анджелеса. Він виріс серед музикантів, а його батько був барабанщиком у концертному складі Diana Ross. Уже в юності його цінували за надзвичайну техніку гри на шестиструнному басі. Перш ніж записати власні альбоми, він устиг пограти в метал-гурті Suicidal Tendencies, і це багато говорить про широту його музичних обріїв. Металевий епізод не випадкова примітка до біографії. У поводженні з інструментом досі відчувається енергія гітарних соло й прогресивної музики.
Ширше визнання принесла співпраця з Flying Lotus. Навколо продюсера сформувалося ціле середовище артистів, які поєднували електроніку, джаз і хіп-хоп. Саме там Thundercat розвинув свій характерний стиль, перетворивши бас із ритмічного каркаса на мелодійний інструмент, здатний вести пісню майже як голос.
Невагомість із глибоким корінням
Альбоми на кшталт Drunk і It Is What It Is чудово це показують. Бас постійно кружляє навколо мелодії, виникає в несподіваних місцях, інколи випереджає ритм, інколи розтягує його. Музика ніби ширяє. Грув присутній, але не тисне, наче весь гурт грає в умовах часткової невагомості.
У цієї космічної легкості дуже конкретне коріння. Thundercat щедро черпає з фанку й соулу 1970-х, у його музиці відлунюють George Duke і Herbie Hancock. Усе це проходить крізь сучасну чутливість Лос-Анджелеса, де джаз зустрічається з хіп-хопом, електронікою та інтернет-культурою.
Ще однією важливою точкою стала його участь в альбомі Kendrick Lamar To Pimp a Butterfly. У композиціях на кшталт Wesley's Theory і These Walls його бас допоміг збудувати один із найамбітніших проєктів сучасного хіп-хопу й показав силу інструмента, який роками тримали в тіні.
Серйозна музика, цілковитий абсурд
Захоплює здатність Thundercat поєднувати речі, що здаються несумісними. Він має величезні знання й техніку, вільно рухається у світі джазу та складної гармонії. Водночас його пісні бувають напрочуд легкими й геть абсурдними.
У текстах з'являються аніме, відеоігри, самотні вечори з котом і власні життєві помилки. Музична вишуканість стоїть поруч із повсякденним гумором, тож творчість ніколи не стає помпезною. Найскладніша басова лінія може раптом поступитися місцем жарту чи самоіронічному коментарю.
Саме це й залишає музику людяною. Поки чимало віртуозів ставляться до техніки як до мети самої по собі, Thundercat пам'ятає, що музика може бути водночас глибоко серйозною й цілком несерйозною, розповідати про самотність, дружбу та втрату й при цьому підморгувати слухачеві.
Космічний грув Лос-Анджелеса
Для розуміння Thundercat важливий контекст Лос-Анджелеса останніх двох десятиліть. Саме там артисти почали поєднувати джазову імпровізацію з хіп-хопом та електронним звучанням. У клубах і маленьких студіях народжувалася музика, що не вкладалася в жодну просту категорію.
Thundercat - один із найважливіших голосів цього середовища. Його альбоми схожі на нічні сесії, де музиканти дозволяють собі цілковиту свободу. Структури пісень розхитуються, переходи з'являються без попередження, а мелодії раптом змінюють напрямок. Та ціле ніколи не розпадається на випадкові фрагменти, бо його тримає характерний пульсуючий бас.
У цій відкритості відчувається дух сучасної альтернативної сцени, експериментальної, але глибоко закоріненої в традиціях афроамериканської музики.
Бас, що говорить власним голосом
Найбільшою силою залишається його інструмент. У руках Thundercat шестиструнний бас виходить із ритм-секції й стає оповідачем, веде мелодію, відповідає вокалу або створює делікатну основу, на якій пісня може дихати.
Саме в цьому полягає справжня космічність. Йдеться не про футуристичні ефекти, а про простір, про враження, ніби звуки вільно ширяють, не прив'язані до одного жанру чи однієї традиції.
Thundercat показує, що в популярній музиці досі є місце для сміливості, гумору й інструментальної віртуозності. Бас може вийти з тіні й повести всю історію.
Коментарі
0