Частина мене залишилася під стелею
Минуло лише кілька годин після концерту Suede у варшавській Progresja, а я досі відчуваю, ніби частина мене залишилася десь під стелею. Моє місце було високо над публікою. Я водночас бачив сцену й людей: Brett Anderson із незмінною силою перетворював кожну пісню на маленьку виставу, а сотні облич трохи більш ніж на дев'яносто хвилин поверталися до власних спогадів.
Музика й життя в одному місці
Це була надзвичайна перспектива, і не лише в буквальному сенсі. Я дивився згори, оточений дуже близькими моєму серцю людьми, і слухав гурт, який уже понад три десятиліття вміє перетворювати меланхолію на щось прекрасне, а потім робити цю красу трохи тривожною. Рідко трапляються вечори, коли музика й життя зустрічаються точнісінько в одній точці.
Сет охопив майже всю історію гурту. Прозвучали пісні з найновішого альбому Antidepressants і класика, без якої важко уявити концерт Suede: Animal Nitrate, The Drowners, Trash, Filmstar, Everything Will Flow і на завершення Beautiful Ones. Була й The Wild Ones. Я знав, що її почую. Просто не знав, що вона прозвучить настільки пронизливо.
Мить, створена не для телефона
Це був мій перший по-справжньому великий концерт за дуже довгий час. Вечір, який неможливо вмістити у фотографії чи записи з телефона. Бувають миті, які не хочеться документувати. Хочеться просто бути там. Учорашній концерт Suede був однією з них, хоча з невеликою допомогою вдалося зберегти кілька важливих фрагментів.
Дякую за цей вечір. Людям поруч зі мною, гурту, Варшаві й тій особливій випадковості, яка іноді без жодного попередження дозволяє людині опинитися саме там, де вона повинна бути.
Сетлист
Disintegrate, Trash, Animal Nitrate, Killing of a Flashboy, Personality Disorder, Flytipping, Dancing with the Europeans, Filmstar, Can't Get Enough, June Rain, Turn Off Your Brain and Yell, Everything Will Flow, She Still Leads Me On, Trance State, Life Is Golden в акустичній версії, So Young, Metal Mickey, Beautiful Ones. На біс: The Only Way I Can Love You.
Коментарі
0