Прикладна мітчологія · 01
Спочатку я подумав, що це примітивний жарт першокурсника політехніки. Під таким псевдонімом відео з'явилося в рекомендаціях YouTube. Я натиснув. З огляду на те, хто читає мої тексти, назва стала черговим успіхом моєї стратегії розвитку. Вітаю маму, тата й друзів моїх батьків. Далі буде Водецький.
Я увімкнув Radio Tekla vol. 10 і прочитав опис. Його героя нібито плутають із Маціо Моретті, музикантом і співзасновником Mitch & Mitch. Він не грає в Mitch & Mitch і не створює обкладинок. Моретті заперечували так ретельно, що я переконався: це саме він. Людину можна впізнати й за тим, як інші відмовляються її визнавати.
Я шукав на стримінгових сервісах інші записи під цим псевдонімом. Більше нічого від Маціо Моретті не знайшов. Поки що маю один сет і опис, який із кожним запереченням дедалі більше розповідає про свого героя.
Мітчів я знав давно: музикантів-інтелектуалів, які люблять трохи кепкувати на сцені. Вони мають майстерність і не відчувають обов'язку демонструвати її з виразом екзаменаційної комісії. За назвою стоять передусім Маціо Моретті, тобто Мацей Моруш, і Бартек Тичинський. Гурт виник 2002 року у варшавському незалежному середовищі, пов'язаному з Lado ABC. У різних складах грали Губерт Землер, Мілош Пекала, Малгожата Сарбак і Магдалена Гайджиця. Їхня музика рухається між джазом, класикою та естрадою. Більше про історію та склади. На Bandcamp вони називають себе дуетом із дев'яти осіб. Навіть підрахунок вимагає гнучкості.
Для початку залишаю Tramp of the North з дебютного Luv Yer Country та 12 Catchy Tunes (We Wish We Had Composed). На другому альбомі власні композиції вони приписували вигаданим авторам. Цю звичку варто пам'ятати перед повторним читанням опису Radio Tekla.
Якось, мандруючи YouTube, я натрапив на їхній спільний запис зі Збігнєвом Водецьким. Уже не пам'ятаю, що ввів і скільки відео переглянув. Зате в архіві є допис від 15 липня 2024 року, де я вже ділився цим виступом. У таких пошуках часто забуваю шлях, але пам'ятаю, навіщо хотів когось ним провести.
У Mitch & Mitch vs Zbig @ PR3 звучить клавішна дуель у Frankkus's Dilemma. Опис представляє учасника як чоловіка з публіки. Цього чоловіка звати Водецький. Люблю моменти, коли знайоме ім'я раптом веде в менш очевидний бік.
Хотілося б побачити тут їхню першу зустріч: випадковий вихід із залу, імпровізацію й початок дружби. Але факти не зобов'язані полегшувати роботу авторові. Підтверджено спільний концерт у лютому 2008 року в студії Агнешки Осєцької Польського радіо. Пізніші свідчення показують, що Водецького запросили заздалегідь. Точний момент першого особистого знайомства невідомий. Польське радіо, 2008 та розмова з Камілем Балуком.
Перед цим було захоплення дебютним альбомом Водецького 1976 року. Яцек Гаврилюк згадував Томека Концу, який ставив ці записи на варшавських вечірках. Моретті й Бартек Тичинський хотіли виконати пісні Водецького разом із ним. До спільної сцени хтось спершу слухав, відбирав композиції та передавав їх іншим. Цю історію розповідає Третя програма Польського радіо.
Із цього захоплення виріс 1976: A Space Odyssey, виданий 2015 року. Концертний альбом Збігнєва Водецького та Mitch & Mitch Orchestra and Choir записали 30 квітня 2014 року в студії Вітольда Лютославського. Між радійним виступом і поверненням до дебюту минуло шість років. Ця відстань нагадує, скільки зникає, коли цілу історію намагаються вмістити в ефектну анекдоту.
Я знаю цей процес із власного слухання. Ім'я веде до гурту, гурт до інших проєктів, а потім до старих концертних записів. Одна знахідка може відкрити цілу дискографію або залишити відео, яке конче треба комусь показати. Багато інтересів і помірна здатність закривати вкладки.
Я й сам багато років робив музику, насамперед як продюсер-аматор, і більшу частину життя співав у хорах. Навчався гри на фортепіано, потім класичної гітари. Після аварії поки не готовий співати й грати так, як хотів би, тому ще інтенсивніше переглядаю YouTube. Хочу шукати, слухати й ділитися. Якщо запис мене затягне, вам, імовірно, доведеться про нього прочитати.
Водецький згадував, що спочатку не розумів, чи Мітчі з нього кепкують. Пізніше казав, що вони нагадали йому радість гри з музикою. Десятий епізод Radio Tekla повернув мене до цієї історії. Я добре знаю такий гумор, але одного псевдоніма вистачило, щоб знову виникли підозри. Водецький у розмові з Агнешкою Шидловською.
Так починається Прикладна мітчологія. У наступних епізодах я повернуся до варшавських ковбоїв, вигаданих композиторів і платівок, які з одного запису повели мене одразу в кілька боків. Потім настане час Водецького, Кубіна, Крутоголова, Кассіна й Морріконе. Я хотів лише показати вам сет. Схоже, писати буде про що ще довго.
Сет тут, а запис із Водецьким тут. Опис і далі заперечує, що за першим стоїть Моретті. Ціную послідовність.
Коментарі
0