Мене звати Конрад Ян Качмарчик. Я народився 30 вересня 1988 року в Слупську й, скільки себе пам'ятаю, живу всередині музики. Не поруч із нею, а в ній, ніби це природне середовище, де мені легше дихати й розуміти світ.
Я був тим хлопцем, який складав саундтреки до життя інших людей або принаймні до окремих його фрагментів. Трохи схожий на куратора емоцій, здатного виловити з тисяч композицій одну й точно влучити в мить, стан або щось таке, чого люди самі не вміли назвати. Були пісні для розставань, закоханостей, повернень і для тих моментів, коли все розсипається й треба якось зібрати себе докупи, хоча не зовсім зрозуміло як.
У 2003 або 2004 році я приєднався до хору Kantele при ліцеї I LO у Слупську. Спів залишився зі мною на довгі роки, а я переходив з одного хору до іншого. Це здавалося цілком природним, чимось таким, що робиш, як дихаєш, без аналізу й розрахунку, просто перебуваючи всередині.
Потім настав 2022 рік і сталася аварія. Вантажівка, кілька секунд, які без дозволу ділять життя на до і після та залишають тебе в місці, де всього треба вчитися заново, навіть якщо раніше здавалося, що все вже впорядковано. Ми всі вижили, і це найважливіше. Немає сенсу вдавати, що такі події не залишають сліду. Вони сягають глибше, ніж хотілося б визнати, і змінюють не лише тіло, а й погляд на людей, стосунки та самого себе.
Сьогодні моє життя не схоже на те, яке я планував. Дружина й діти далеко, тіло має свої обмеження, а історія мого шлюбу наближається до завершення, залишаючи більше запитань, ніж відповідей. Але всьому цьому не вдалося забрати в мене одну річ. Музика досі працює. Вона досі влучає й може навести в мені лад або кинути в цілковитий хаос, залежно від того, що мені зараз потрібно.
Я ще не можу повернутися до співу й гри так, як хотів би, тому роблю те, що можу. Пишу про пісні, емоції й миті, коли один звук здатен розбити тебе на шматки або зібрати краще за будь-що інше. Пишу чесно, без удавання й без гри на чиюсь догоду.
У мене абсурдно багато ідей, ними можна було б заповнити кілька бібліотек, і ще залишилося б. Щодня я додаю частину з них до TONY MUZYKI, будуючи щось осмислене, навіть коли шлях до цього сенсу страшенно нерівний. Норовливий? Можливо. Нескорений? Безумовно. Якщо мені ще є що сказати, я скажу це саме тут і не збираюся душити ці слова в собі.
Це лише початок. Я не зміню світ, але одна пісня може змінити чийсь день. Іноді цього більш ніж достатньо.
Коментарі
0