Гітара в Reflections After Jane не стільки грає, скільки відбивається від шибки. Кілька лагідних акордів повертаються з реверберації трохи пізніше, ніби музика сама не певна, чи відбувається зараз, чи згадує власне минуле.
Твір спершу вийшов на синглі в 1999 році, згодом потрапив до Suburban Light, збірки перших записів The Clientele. Тоді гурт складали Alasdair MacLean (вокал, гітара), James Hornsey (бас) і Mark Keen (барабани). Вони записували просто, на скромній техніці, без продюсерської команди, яка проєктувала б їм звучання.
Саме недосконалість стала їхнім найважливішим інструментом.
Музика з-за шибки
У Reflections After Jane барабани не ведуть пісню до мети. Радше йдуть поруч, обережно позначаючи наступні кроки. Бас м'яко рухається під поверхнею, а гітара MacLean розчиняється в реверберації, яка забирає у звуків чіткі контури.
Сам MacLean через роки визнав, що раннє використання реверберації частково було зумовлене невпевненістю щодо власного голосу. Однак ефект, який мав щось приховати, створив усю естетику The Clientele. Вокал не сховали. Його пересунули вглиб запису, до місця, у якому голос починає нагадувати спогад.
Тут чути Galaxie 500, ніжність Felt і психоделію шістдесятих, але без колекціонерського хизування платівками. The Clientele не реконструюють минуле. Використовують його барви, щоб розповісти про мить, яка починає зникати ще під час свого тривання.
Мелодія розвивається без натиску. Немає великого приспіву, раптового зростання гучності чи миті, створеної для того, щоб відразу затримати слухача. Зате є дощ, ранкове світло, люди, які переходять міст, і Jane, яка існує більше як слід, ніж як героїня.
Ця пісня не описує самотність. Вона залишає для неї вільне місце.
Світло у вітрині
Через вісім років The Clientele записали в Нешвіллі альбом God Save the Clientele із Mark Nevers, продюсером, пов'язаним із Lambchop. Звучання стало чистішим, просторішим і менш залежним від туману реверберації. До гурту приєдналася Mel Draisey, яка грала на скрипці й клавішних.
У Bookshop Casanova гітара вже не відступає від слухача. Вона повторює короткий, рішучий мотив, тоді як барабани вибудовують ритм, який справді хоче зрушити тіло. Струнні Draisey тут не служать для додавання серйозності. Вони з'являються легко й пружно, підкреслюючи флірт у мелодії.
Це досі The Clientele, лише реверберація перестала виконувати роль завіси.
Замість меланхолії Galaxie 500 тут ближче до менш очевидних закутків платівок Love і The Zombies, де елегантність ніколи не виключала психоделічної тривоги. Пісня має майже танцювальний пульс, але під її ясністю залишається характерне для гурту передчуття, що ніч ось-ось закінчиться.
Тож титульний Casanova не підкорює міста. Лише намагається протягом трьох хвилин і кількох десятків секунд повірити у власну чарівність. Книгарня є відповідним місцем для такого звабника. Навіть його впевненість у собі виглядає так, ніби була раніше вичитана.
Дві стратегії самотності
Reflections After Jane і Bookshop Casanova розділяють вісім років, інша студія й зовсім інший спосіб розташування інструментів. Перший твір замикає людину в м'якому акустичному тумані. Другий виводить її на освітлену вулицю й підсовує ритм, під який можна принаймні вдавати, що все простіше.
Однак це не протилежні обличчя гурту.
В обох піснях діє та сама емоція: бажання контакту, поєднане з підозрою, що будь-яка близькість може виявитися тимчасовою. У першій людина ховається від цього у спогаді. У другій намагається потанцювати, перш ніж згасне світло.
Найпрекрасніше в The Clientele саме те, що зміна аранжування не прибирає меланхолії. Може лише інакше її освітлити.
Reflections After Jane є шибкою, вкритою дощем. Bookshop Casanova це вітрина, у якій ми на мить бачимо власне відображення між книжками, світлом вулиці й обличчям когось, до кого хотіли б підійти.
Спочатку туман дозволяє нам сховатися. Потім вчиться танцювати.
Відкрий цей текст у застосунку Tony Muzyki. Вибери мову й відкривай наступні статті.
Коментарі
0