Спочатку був SoundCloud. Не полиця з уживаними синглами, не каталог Tonpress, не 1980 рік. Синя смуга рухалася екраном, а з динаміків пливла композиція, яка зовсім не здавалася щойно віднайденою. Вона звучала так, ніби просто чекала на мене.
Про The Very Polish Cut Outs я дізнався завдяки знайомствам у тоді ще зовсім молодому онлайн-середовищі польської музичної індустрії. Новини про цікаві проєкти ще переходили від людини до людини, а не між ретельно підібраними полями алгоритму. Хтось знав когось, хтось надсилав посилання, і під синьою хвилею SoundCloud відкривався вхід до польської музики, яку тоді ще нікому не спадало на думку називати класикою.
Я не знав оригіналу A może by… гурту Transport Band. І це виявилося найкращим можливим початком.
Я не слухав відреставровану пам’ятку. Не порівнював шляхетність старої версії зі зручністю нової. Jazxing (продюсерський дует із Ґданська) подав мені цей трек як сучасну музику, без музейної вітрини, дати й запаху архіву. Лише згодом я дізнався, що під сімома з половиною хвилинами едіту лежить сингл, виданий тридцять чотири роки перед тим.
Бас, який має час
Насамперед мене підхоплює його лінива фанковість. Бас не веде композицію за руку. Радше погойдує її стегном і час від часу дозволяє відійти на пів кроку. Ударні підтримують рух без поспіху, гітара залишає короткі сухі надрізи, а все разом іде вперед із упевненістю людини, якій уже не потрібно нікому доводити, що вона дістанеться місця призначення.
Це танцювальна музика, яка не віддає наказів. Вона не підвищує голосу, не пришвидшує дихання й не відраховує секунд до приспіву. Замість того щоб тягнути людину на танцмайданчик, вона поволі перетворює на нього простір, у якому та опинилася. Кімнату, автомобіль, пляж, пізній полудень, фрагмент міста. Усе починає рухатися в одному темпі.
Roman Pazur Wojciechowski (вокал) не намагається подолати ритм. Його голос має соулову шорсткість, але вкладається в запис вільно, майже недбало, з дрібкою усмішки, прихованою під кожною фразою. Навіть коли мелодія піднімається вище, контроль не зникає. Він знає, скільки міг би показати, тому показує менше.
Jazxing не домальовував Transport Band сучасності. Jakub Sautycz і Mateusz Filipiuk розрізали та зациклили матеріал так, щоб те, що раніше вміщалося у трохи більше ніж три хвилини, могло дихати сім із половиною. Вони продовжили задоволення, звільнили ритм від пісенного розкладу й залишили більше простору між жестами. Не змінили напрямку подорожі. Вони розширили дорогу.
1980 рік без музейної вітрини
Transport Band виник у Вроцлаві 1979 року. Разом із Wojciechowski грали Romuald Frey (гітара), Włodzimierz Krakus (бас-гітара), Jerzy Kaczmarek (клавішні) та Jacek Ratajczyk (ударні). Гурт проіснував недовго, записав шість композицій для Польського радіо, а дві з них потрапили на сингл Tonpress. На одному боці була A może by…, на другому Obłęd.
У цій короткій історії є щось до непристойності польське. Гурт із власним звучанням, чудовим вокалістом і фанковим пульсом з’являється на мить, залишає по собі маленьку платівку та кілька радіозаписів, а потім розчиняється між змінами складу й новими назвами. Він не зазнає видовищної поразки. Просто зникає достатньо тихо, щоб через багато років його можна було відкрити.
Текст Grzegorz Walczak не розповідає історію у звичному порядку. Він підсовує образи прогулянки світом, вітру, запрошеного на вечір, переставлених дороговказів, безлюдної станції та колійного сторожа, якому не завадило б щось міцніше. Замість декларацій ми отримуємо низку можливостей. Кожна починається з невинного запитання й на мить прочиняє двері до життя, прожитого трохи інакше.
Ритм робить те саме. Не обіцяє революції, лише зміщує акцент. Не наказує залишити обраний досі шлях, а просто перевіряє, що станеться після перестановки знаків. Фанк Transport Band не напружений і не демонстративний. У ньому є м’якість пізнього літа, коли день іще довгий, але світло вже починає зраджувати його кінець.
Найбільше дивує, як мало Jazxing довелося додати до цього запису. Увесь матеріал майбутньої клубної версії вже містився в оригіналі. Бас знав, як працювати під шкірою. Гітара залишала правильні щілини. Ударні несли той характерний крок, розслаблений, але ні на мить не випадковий. Едіт не врятував слабку пісню. Він дозволив хорошій пісні тривати стільки, скільки належить.
Польське минуле виходить увечері
The Very Polish Cut Outs виник 2010 року з простого припущення: у музиці, записаній за часів Польської Народної Республіки, приховано значно більше ритму, ніж запам’ятали офіційні історії польської пісні. Maciej Zambon (діджей, продюсер і засновник лейблу) разом із групою знайомих продюсерів почав витягувати з платівок фанк, соул, диско, електроніку, психоделію й усі місця, де жанри встигли до непристойності зблизитися.
Йшлося не про реставрацію пам’яток. Старі записи різали, подовжували й ставили під клубне світло, щоб вони знову могли діяти на тіло. SoundCloud став закуліссям цієї дивної археології. Музика, видобута з польських синглів, почала циркулювати в сетах людей, які не знали ані її мови, ані первісного контексту, але безпомилково впізнавали грув.
Едіт Jazxing з’явився у профілі The Very Polish Cut Outs 10 червня 2014 року. Восени він потрапив на третій вініловий семплер лейблу. Пізніше закордонні магазини описували його як повільне балеарське золото та гіпнотичний пляжний хаус, адже мова каталогів потребує шухляд. Найцікавіше в A może by… саме те, що запис вислизає з кожної з них.
Тут є фанк, але надто мрійливий, щоб грати м’язами. Є софт-рок, який забув про дисципліну приспіву. Є регі, приховане в розставленні акцентів, соул у голосі Wojciechowski та клубність, яка прийшла не з драм-машиною, а була віднайдена у грі живого гурту. Jazxing не перевдягнув польський 1980 рік в Ібіцу. Дует радше помітив, що шматочок Ібіци від самого початку лежав десь під Вроцлавом.
Блакить, білизна, сірість і помаранчеве сонце
Через багато років A może by… повертається до мене на пляжі. Я лежу нерухомо, дивлюся на блакить неба, білизну й сірість повільних хмар та помаранчеве сонце. Море підкладає під запис власну звукову доріжку. Шум наближається, відступає й повертається, наче вода знала принцип доброго лупу довше за всю клубну музику.
Під кожен крок басу потрапляє трохи піску, ударні втрачають межу з рівномірним рухом хвиль, а голос Wojciechowski відпливає в бік неба. Обидва порядки пасують один одному, бо жоден не намагається нічого пришвидшити. Jazxing зациклює старий фанк, море зациклює саме себе. Музика довкола, хмари над головою. Більше нічого не потрібно.
Лежання стає способом слухати. Тіло замовкає, погляд може мандрувати, а ритм спокійно переносить час з одного боку композиції на інший. Жодна історія не вимагає підсумку. Залишається мить, укладена трохи інакше, точнісінько як старий сингл після зустрічі з едітом.
The Very Polish Cut Outs дав запису Transport Band друге життя. Тепер запис віддячує. Він зберігає блакить неба, помаранчеве сонце, білизну й сірість хмар, сіль у повітрі та шум води, підкладений під лінивий фанк. Пісня вціліла завдяки едіту, а серпневий полудень вціліє завдяки пісні.
Усе в A może by… приходить трохи пізніше. Визнання оригіналу, його клубне життя, моє відкриття, а тепер і значення, якого запис набув знову. Нічого тут не можна пришвидшити, бо ця музика від самого початку знає лише власний темп.
Бас робить наступний лінивий крок. Дороговкази вже стоять трохи інакше.
Коментарі
0